Цей сон приснився коли мені було 19-20 років. Я знаходився у якомусь храмі, щось на зразок костелу, але не костел. У вівтарній частині лежала книга і хтось її мав читати. Однак читець так і не з'являвся. Тоді я відчув, що напевно я маю це зробити – відчуття ніби чекаєш сам себе. Я піднявся і підійшов до книги, ставши обличчям до людей, а спиною до вівтаря. Відкрив книгу. Приготувався читати. І тільки-но спробував читати, як все почало змінюватись навколо, ніби інший вимір. Те, що відбулося, я не можу описати. Не можу підібрати не тільки слова, але й будь-як оформити.
Я побачив, що все, що існує – нереальне. Що цей світ ніби як панчоху вивернули на інший бік. Я побачив, що все не існує. Все – ілюзія. Я, всі ми, Всесвіт – все це не існує. Є тільки якась одинока тотальність. Там не було ні образів, ні видінь, ні сновидінь, ні уявлень про світ. Для розуму таке сприймати є невимовно боляче, адже це для нього кінець. І ось в такій тотальності я відчував чиюсь присутність. Хто це був, я не знаю. Він був поряд біля мене і все. Він ніби був свідком мого досвіду, а можливо й щось інше, я не знаю.
Багато мені снилось різних снів. Якщо їх записувати, то можна написати не одну книгу. Деякі сни були як ціле життя. Потім згодом у медитаціях я побачив як сняться сни, як створюються картини сновидінь на екрані внутрішнього бачення. Це все витівки розума, але ж все, що відбувається в житті, – це розум, і тільки в медитації та самадхі, де закінчується царство розума, можна бути вільним від уявлень та образів. А так, як і все решта, сни є частиною нашого життя і вони бувають різні. У снах можуть приходити привіти з минулого життя, може бути щось з того, чого ще не було, але часто у снах відбувається просто розум і його ілюзії. Є сни особливі, які запам'ятовуються на все життя. В одному з них я побачив свого гуру.
