Гуру – це Сонце, що освітлює шлях. Присутність реалізованого Гуру в житті людини – це велика вдача, що є можливою як результат благословіння, хорошої карми та справжнього наміру.
На початку двотисячних у мене був товариш. Я для нього тоді був духовним авторитетом. При кожній зустрічі він запитував у мене, як відрізнити справжнього гуру від несправжнього. Зараз уже не можу точно пригадати, що я йому відповідав, але точно можу сказати, що мої відповіді йому, напевно, були не потрібні. Згодом той товариш став послідовником Шрі Чінмоя. Він почав їздити на різні зустрічі таких самих послідовників як і сам та згодом також організував подібне у своєму місті. Уже більше як два десятиліття він притримується своїх поглядів і способу життя, отже вибір був зроблений правильно.
Був у мене тоді ще один товариш. Він старший за мене більш ніж на десять років і я до нього звертався на "ви" та по батькові. Цей товариш був у товаристві свідомості Крішни і на той час вже мав гуру. Хороша, інтелектуальна людина з твердими моральними принципами, він завжди щиро спілкувався зі мною. Чому б тобі не вибрати собі гуру, говорив він мені, адже ж ти практикуєш йогу уже давно?
Я йому відповів, що мені не треба вибирати, тому що це уже трапилось в минулому. Я відчуваю зв'язок зі своїм гуру, але не знаю, чи є він зараз у фізичному тілі, чи в тонкому, я тільки маю відчуття присутності. Я не знаю імені мого гуру і де він зараз є (на даний час), та чи побачу я його в цьому житті у фізичному тілі. Але явно моє серце реагує на одного безсмертного гімалайського йогина. Я відчуваю його серцем і знаю, що мені сюди – десь тут є моя дорога.
На це товариш сказав, що тоді мені слід зв'язатись з послідовниками Йогананди Парамаханси (адже сам Йогананда дотичний до того йогина) та стати учнем по цій лінії. Але бути учнем по лінії Йогананди не знаходило відгук у моєму серці. Я гуру відчував всередині себе і це було моїм шляхом.
